Українська поетеса, діячка ОУН, 1941 року прибула до окупованого нацистами Києва, щоб відновлювати українське культурне життя. Очолювала редколегію літературного додатку "Літаври" до газети "Українське слово".

   Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. 7 лютого 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її чоловік  Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею.

Розстріляні в Бабиному Яру. Останні її слова, написані на стіні камери київського гестапо:" Тут сиділа і звідси іде на розстріл Олена Теліга".